«Коли я була дитиною, високі підбори були для мене просто мрією. Щоразу, коли я ношу незручні високі підбори моєї мами, у мене виникає бажання швидше подорослішати, тільки так я можу носити більше і краще взуття на високих підборах, з моїм макіяжем і гарною сукнею, ось що я вважаю дорослішанням».
Хтось сказав, що це трагічна історія каблуків, а інші сказали, що кожне весілля – це арена для високих підборів. Я надаю перевагу останній метафорі.
Дівчина, яка уявляла, що зможе взути той єдиний червоний високий каблук на церемонії повноліття, з тугою в серці, обертається, обертається, обертається. У 16 років вона навчилася носити високі підбори. У 18 років вона зустріла правильного хлопця. У 20 років, на його весіллі, в якому останньому змаганні вона хотіла брати участь? Але вона сказала собі, що дівчина, яка носить високі підбори, повинна навчитися посміхатися та благословляти.
Вона була на другому поверсі, але її високий каблук залишився на першому. Зняла високий каблук і насолоджувалася свободою цієї миті. Наступного ранку вона взула свій новий високий каблук і почала нову історію. Вона була не для нього, а лише для себе.
Вона завжди любила взуття, особливо високі підбори. Одяг може бути щедрим, і люди скажуть, що вона елегантна. Також одяг може бути зав'язаний, і люди скажуть, що вона сексуальна. Але взуття має бути саме таким, не тільки сидіти, але й задовольняти. Це свого роду мовчазна елегантність, а також глибокий нарцисизм жінки. Так само, як кришталева черевичка, приготована для Попелюшки. Егоїстична та пихата жінка не може носити її навіть з відрізаними пальцями ніг. Така делікатність потрібна лише для чистоти та спокою душі.
Вона вважає, що в нашу епоху жінки можуть бути більш нарцисичними. Так само, як вона зняла свій високий каблук у той час і взула новий. Вона сподівається, що безліч жінок відчують себе сильнішими, наступаючи на свої вільні та добре підібрані підбори.
